Дощ ішов і змивав все з життя:
Сварки, болі, образи і сльози.
Дощ ішов і ішло в забуття -
Все, що стрілось тоді на дорозі.
Він ішов і приносив мені –
Дивні мрії, забуті роками
Дощ ішов і приносив землі –
Те спасіння, що ждали віками.
Дощ ішов, і було це для всіх
Наче промінь надіі на краще,
Він ішов, а за ним ще дощі,
Та все було у світі, як завжди.
Хто згубив світлу путь,
Що прокладена була богами,
Як тепер повернуть
Усе те, що вже було між нами?
Вже не вогка земля і погасли вогні,
Нам не треба нічого шукати
Більш не йдуть тут дощі, і не треба душі
В снах дощів тих холодних блукати.
Дощ
© Copyright: Наталья Вытычак, 2010
Свидетельство о публикации №110100105110
Свидетельство о публикации №110100105110
Рецензии