Я кохала...

Я кохала...
І палали вогнем мої очі,
Їх блиск міг затьмарити сонце
І осяяти все серед ночі
Я чекала...
І знала, що прийдеш знову
Твій дзвінок пролунає як постріл
І почую знайомий голос
Як завжди- рівно о шостій
Я благала...
Залишся зімною
Та не зраджуй, не зраджуй, не треба
Я пробачити більше не зможу
Темна біль захмарила небо
Я страждала!
Заплакані ночі...
Я кричала: Я зможу, забуду
Не повернусь я більше ніколи
Більш ніколи твоєю не буду!
Я жадала...
Так палко, безтямно
В мою память врізалися миті
Ті прекрасні, проведені разом
Хіба можна тебе не любити?
Хіба можна тебе не чекати?
Хіба можна забути твій погляд?
Ти розбив мені сердце назавжди
Ти зробив мені боляче вкотре!
Я сміялась...
Так гірко, так страшно
Я знала- ти йдеш до другої
Завжди в пошуках власного щастя
Ти не маєш іншої долі.
Я прокинулась- роки минули
Я прекрасна, кохана, жадана
Зовсім інший поряд зі мною
Немає між нами обмана.
Я забула твій ніжний погляд
Темну ніч, ясний місяць над нами
Ті ночі що були казкові
В моїй памяті сірі й туманні.