«Тому роду нема переводу,
В котрому браття милують згоду»
Таку рідний батько давав настанову,
Ми мусили взяти її за основу,
Щоб звести із неї будівлю життя.
Не в цьому хіба, сенс людського буття?
Ан ні! Нам плювати на батьківську волю,
На мудрість, на працю, неволю, недолю.
І сила народна, незламна віками,
Розбита на крихти своїми руками.
Ще в пам’яті є заповіту слова,
Та кожен з нас мріє про власні дива.
І кожен не бачить своєї помилки
І вірить в ідеї лиш власної спілки.
Андрій закликає з Росією бути,
Надійність та спокій із нею здобути.
З Іванових слів, тільки клас устоїть
Та буде опорою в тяжкую мить.
Панас бачить щастя у мудрій державі…
І навіть здається, що всі вони праві.
А є ще мільйони ідей, пропозицій,
Як нам рятувати народну криницю.
І цим суперечкам не буде кінця,
Аж поки криниця не счерпається.
2009 г.
Тому роду нема переводу...
© Copyright: Евгения Миронова-Таврическая, 2010
Свидетельство о публикации №110092900539
Свидетельство о публикации №110092900539
Рецензии
Навіяно новелою "Подвійне коло" Ю.Яновського?
...тема актуальна.
Наталья Нельская 29.09.2010 22:06 • Заявить о нарушении
...тема актуальна.
Наталья Нельская 29.09.2010 22:06 • Заявить о нарушении
зокрема нею :) усім романом "Вершники". як же ж давно це було...
так, і досі актуальна, на жаль. дякую за відгук:)
Евгения Миронова-Таврическая 29.09.2010 22:14 Заявить о нарушении
так, і досі актуальна, на жаль. дякую за відгук:)
Евгения Миронова-Таврическая 29.09.2010 22:14 Заявить о нарушении