Голублене нiччю

Голублене ніччю воркоче.
Нанесено грим полотну,
де серце пегаси толочать
і сухо у горлі вину.

У фарбах, у грі світло-тіні
на плаху – на руки морів
сідає у пір`ї осіннім
птах тризни за згасле зорі.

Обірвана думка до крику,
оголені нерви і дні.
До болю знайоме й безлике
вибілює фарби мені.

Засвічує пам`яті слайди,
засвідчує спалений нерв,
розкришує місяця байду –
хай тризнам ситніє тепер.

З появою брязкоту збруї
іржа потойбіччя спаде.
Я зірку чи хрест домалюю –
нехай наступає едем.

Нехай проступає, ятриться,
триклята вітрами, весна –
зелене ягня, янголиця
з котрої я знав, що зазнав...

З котрої не слухались руки,
коли натягали струну
останнього нерва... Ні звуку,
так сухо у горлі вину.

28 Вересня 2010


Рецензии
Особнно - название.
Вообще, ритм необычайно понравился.

Ицхак Скородинский   28.09.2010 22:58     Заявить о нарушении
Дякую,
Пробую по-різному оритмовувати рядки, але частіше
приходжу до подібного такту.
З повагою,
ЛЮ

Юрий Лазирко   29.09.2010 01:41   Заявить о нарушении