Я нетутешня, знайда, прИйшла, зАйшла,
Я - тінь, а може відображення когось,
І глипа ніч не мене: "Хто ти? Айша?
Та змили хвилі моря вже сліди твоїх підошв".
Плаского сонця круг одвічний
Малює обриси чужих мені облич,
У очі місяць лезом сталі тицьнув-
Того , кого ти хочеш,- вже не клич.
І десь солодкість на устах поділась,
І в груди вп"ялося гадючине ікло,
Завмерло і спітніло тіло,-
Завершилось... зітліло... запекло.
Вітрин блищання у неону світлі,
З них манекени шкіряться мені,
А на бруківці розмивають бліки
Осіннім світлом розпашілі ліхтарі.
Я тут. Я тут... Вдягаю знову крила,
Прикріплюю ґумкАми до спини,
І вітер з весту напина свої вітрила,
Я полечу... із ним туди, де ти.
Нетутешня
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110092807038
Свидетельство о публикации №110092807038
Рецензии
Приємно зустрічати людей , схожих на себе. Доволі рідко це буває.
Щиро, з теплом,
Фиолетта 30.09.2010 19:45 Заявить о нарушении
Щиро, з теплом,
Фиолетта 30.09.2010 19:45 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.