Вистигаючий простір. Прозоріє ніч.
Над землею скрадається осінь на лови.
По лісах міріади вогняних лисиць
Розганяє облава на срібляних конях.
І все вище здригаються тремкі вогні.
І здіймаються зграї тривожно,
високо
І все далі їх поклик
над світом квилить,
Обливаючи серце льодяним окропом.
І ти раптом відчуєш,
як в серці горить
Дивне, ніжно-ласкаве,
прощаюче світло.
І просвітлена частка
твоєї душі
Доганятиме в небі
втікаюче літо.
Все промчить наче вихор.
Згасаючий пил
У вечірнім промінні
розсиплеться тихо.
Вистигаючий простiр. Прозорiе нiч
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110092803510
Свидетельство о публикации №110092803510
Рецензии
Яскрава замальовка, Борю.
Лише, здається - по лісах...
Надя Чорноморець 15.11.2011 12:27 • Заявить о нарушении
Лише, здається - по лісах...
Надя Чорноморець 15.11.2011 12:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.