Здавалося я забуваю ймення

Здавалося – я забуваю ймення,
Що не давало спокою ні миті,
Але душі не вистачає вміння,
А серце вже не зна булої приті.
Я переховую твій голос в серці;
Твою усмішку, що збиває подих -
Цей давній спогад викликає подив
І перетворює людину в бранця.

3.11.2007


Рецензии
Михаил,прекрасный стих на украинском языке. На языке,который для меня родной, как дом,в котором я живу.Спасибо вам за такой прекрасный стих.

Вика Максименко   27.09.2010 18:10     Заявить о нарушении
Щіро дякую за відгук.
З повагою.

Михаил Коломиец   28.09.2010 13:14   Заявить о нарушении