Незаймані стіни,
А стеля палає,
І в мене бажання піти.
Туди, куди влада не досягає,
І палить кохання мости
Із втраченим світом,
Затравленим людством.
Ми зможемо вийти з води
Із сяючим щастям.
Такої прикраси
Ніколи вже їм не знайти.
Фарбована тиша.
Малюєте розум,
Ховаєте правду за скло.
Втрачайте бездумно повітря-
Ми маємо краще житло.
Підпалимо рештки бажання
Сховати надію й любов.
Розправимо крила. Нам треба тікати:
З безглуздих людей ллється кров.
Розчавлені душі не зможуть піднятись.
Ми плачемо з людства знов..
Життя
© Copyright: Лена Покинутая, 2010
Свидетельство о публикации №110092005917
Свидетельство о публикации №110092005917
Рецензии