Згадуй...
Солодке цвітіння заметілей вишневих,
Хіба ти зможеш забути таке?
Згадуй, вЕсну у краях своїх полудневих.
Там де ти - там мене нема,
Там вічне море, фотосинтез і літо,
Туди ніколи не прийде зима,
Хай душі твоїй тепло там буде жити.
Згадуй зиму і наші сліди
На снігу, і тріскучі лютневі морози,
І свічу на столі, і на річці льоди,
Соромливі жовті мімози.
Там де ти - там рідкість дощі,
Там гарячі пустельні замети,
І ніколи-ніколи не буде грози
Хай в душі твоїй будуть злети.
Згадуй літо, різноцвіття, поля розмай,
Матіолами зваблений вечір,
І веселку, як двері у загублений рай,
Мої руки у тебе на плечах.
Свидетельство о публикации №110091700498
P.S. Ви львів*янка, Фіолетто? Може доведеться колись і випити разом ту саму славетну "філіжанку" кави на площі Ринок?
Лена Паньковская 11.10.2010 12:32 Заявить о нарушении
Так, я львів"янка, закохана у місло левів, у його бруківку, трамвайні колії, ліхтарі і сірі мури камениць.
Як доведеться- приїздіть, поспілкуємось за "філіжанкою" кави в затишній кав"ярні. Неодмінно на площі Ринок.
Щиро, з теплом,
Фиолетта 11.10.2010 14:23 Заявить о нарушении