Легкий дим бiля людських осель
Легкий дим біля людських осель.
Марить серце запаленим листом.
В високостя десь щастя колишнє
Полетіло в обіймах пісень,
У останньому теплому вітрі.
Ніч, сюрчать цвіркуни де-не-де,
Там за хатами осінь бреде,
Вже, здається, ніколи ніде
Нас таких, як ми є, не буде!
* * *
Жовте листя, чорна вода,
Жовті квіти - на чорне горе...
Рецензии
Борисе! Гарний вірш, мені дуже подобається ваша образність. Ви запитували за дозвіл - ради Бога, друкуйте в районці, якщо подобається, мені ж не жаль. А от збірку вашу я б дуже - дуже хотіла мати, так як електронний варіант, як на мене, не так емоційно сприймається, його не можна взяти з собою, аби десь усамітнитися на природі. Я часто їжджу на велосипеді чи скутері до прапрадідівського села, а то й пішки ходжу, саме воно спонукає мене до написання подібних віршів. Іноді читаю там книги, відпочиваю душею і в той час ще більше починаю нудьгувати за дитинством. Ваша збірочка була б мені дуже гарним подарунком. Я також не залишуся в боргу. Я вам подарую збірочку - альманах наших районних літстудійців. Правда, з останніх випусків у мене майже нічого не залишилося, а от ще є чудовий альманах з 2008 року. Там ви знайдете вірші і моєї подруги Наталі Природної, яку нещодавно привела на "Стихи ру" та багатьох інших. Після виборів знову видамо чергову збірочку. Хочу і вашу газету і не одну - подивитися, як її роблять інші, може щось запозичу для своєї. Буду чекати з нетерпінням вашої збірки.
З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 24.10.2010 20:28
Заявить о нарушении