По темнiй блакитi...

По   темній  блакиті,
              в  згасаючім  світлі,
Спочатку,   як  сніп  золотий,
А    потім   рожевий,
                багряно-величний
Архангел 
       по  небу  летів.
Стихаючі   вигуки,
             гомін   вечірній
Сплітались   в   урочистий   гімн.
По   серцю   тривожнім
                стелилися  рівно
Просвітленість,
                тиша,  як  дзвін.
І   ти  зачаровано   в   небо   дивилася…
І    зіронька   перша   на   світ   народилася…
Чогось   сумувала.
       Літати  хотілося,
                Мій   ангел   вечірній,  тобі.


Рецензии