Фарби i фотосинтез

На  мій  скромний  погляд,  ми  -  фарби,  прості  акварелі,
Що  жили  у  тісній  картонній  коробці,  як  люди  у  місті,
Серед  інших  таких  фарб:  лілово-рожевих,  похмуро-сірих,
Аж  поки...  Бородатий  маестро  згадав  про  нас,  він  великий  маг,
Бо  вміє  змішувати  різні  відтінки.
Він  торкнувся  наших  сухих  душ  пензликом  м'яким  із  хвостика  рудої  білочки:
Синя  і  жовта  плюс  вода  і  закон  дифузії  -  нас  змішав  у  зелений.
До  слова,  тоді  була  весна.
Ми  стали  стеблами  квітів  і  бруньками,
З  яких  пробивалися  липкі  перші  листочки.
Але  нам  не  світило  сонце,  а  просто  лампа,  настільна…
Була  ніч.  ..І,  о  Боже!  Я  зрозуміла-ми  Не  СПРАВЖНІ,
Ми  зелені,  але  штучні,  у  наших  клітинах  не  відбудеться  фотосинтез,
Бо  нема  хлорофілу - лише  фарба.


Рецензии
Пригадався Рюноске Акутагава, який писав і вдень при настільній лампі і замкнених шторах. Він оселявся у готелі, і там працював...Наче вдома цього робити не можна. Я, до речі, також можу читати лише в метро, книгарнях і читальних залах, а вдома ні.
Так, ми - мешканці міст, ховаємося у коробках, користуємся штучним світлом, і майже забули, як сходить сонце. У наших артеріях тече фарба на ймення зелена апатія.
Хтось каже, що людина - вінець божественного розвитку, а мені хочеться стати квіткою.
http://www.stihi.ru/2009/09/22/5963
Хоча, кажучи так, я десь лукавлю, бо знаю, що наші бажання збуваються. А чи готові ми просто слугувати Землі, наповнюючи її легені життєдайним киснем?

Олись Лапковский   30.09.2010 13:49     Заявить о нарушении
Так, Лідіє, Ви маєте рацію. Дякую Вам за Вашу проникливість і прочитання моїх творів. Буду Вам щиро рада на своїй сторінці.

З теплом,

Фиолетта   30.09.2010 19:41   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.