Фарби i фотосинтез
Що жили у тісній картонній коробці, як люди у місті,
Серед інших таких фарб: лілово-рожевих, похмуро-сірих,
Аж поки... Бородатий маестро згадав про нас, він великий маг,
Бо вміє змішувати різні відтінки.
Він торкнувся наших сухих душ пензликом м'яким із хвостика рудої білочки:
Синя і жовта плюс вода і закон дифузії - нас змішав у зелений.
До слова, тоді була весна.
Ми стали стеблами квітів і бруньками,
З яких пробивалися липкі перші листочки.
Але нам не світило сонце, а просто лампа, настільна…
Була ніч. ..І, о Боже! Я зрозуміла-ми Не СПРАВЖНІ,
Ми зелені, але штучні, у наших клітинах не відбудеться фотосинтез,
Бо нема хлорофілу - лише фарба.
Свидетельство о публикации №110091700319
Так, ми - мешканці міст, ховаємося у коробках, користуємся штучним світлом, і майже забули, як сходить сонце. У наших артеріях тече фарба на ймення зелена апатія.
Хтось каже, що людина - вінець божественного розвитку, а мені хочеться стати квіткою.
http://www.stihi.ru/2009/09/22/5963
Хоча, кажучи так, я десь лукавлю, бо знаю, що наші бажання збуваються. А чи готові ми просто слугувати Землі, наповнюючи її легені життєдайним киснем?
Олись Лапковский 30.09.2010 13:49 Заявить о нарушении
З теплом,
Фиолетта 30.09.2010 19:41 Заявить о нарушении