Думи моi в украiнi на украинском языке

ДУМИ МОI В УКРАIНІ

Осінь жовто-золота
Навкруги гуляє,
Старе листя з гілочок
До долу кидає.

Дужий вітер на Дніпрі
Хвилі підіймає.
Як же долю нам знайти
Ой ніхто не знає.

Може й знає, та не каже
Щоб не чули люди:
Що там завта, після завтра
З нами всими буде.

Бо як взнаєм, то спитаєм,
I за все розплата —
Всіх знайде, хто закликає,
Ніж гострить на брата.

Хто майбутнього лишає
Діточок маленькіх.
Хто сльозами напуває
Матерів старенькіх.

Хто Вкра;ну розколов
На дві половини.
Хто готує вже вінки
Для ii домовини.

Ой скажи Дніпро-Славута,
Ти все певно знаєш:
Де ж ту долю розшукать,
Як ти сам гадаєш?

Як не знаєш, розпитай
Кобзаря старого,
На Чернечій що горі,
Спочиває довго.

Хай прокинеться, побаче —
Що ми наробили.
Заповіт перечитає
На краю могили.

Прочитає, перегляне,
Та й накаже знову:
Укра;ну щоб любили,
Не забули мову.

Не забули, що ми сильні, —
Коли всі єдині!
А сьогодні — ми слабі,
Бо рожево-сині!

Коли всіми кольорами
Долю вишиваєм —
Всі нещастя, та страждання
Разом подолаєм.

Разом Батьківщину нашу
Iз колін піднімем.
I лани широкополі
Хлібами засієм.

Як засієм, то й пожнемо.
Будуть раді люди,
Буде свято навкруги,
А суму не буде.

Щоб Вітчизна розцвітала,
Шоб знайти нам долю,
Не пишайтесь кольорами —
А придбайте волю!

23 листопада 2004 р. м. Черкаси.— м. Калінінград.