Тобі я не дружина й не коханка,
Мое ім я для тебе не важливе,
Безжального кохання полонянка,
На все життя приречена можливо.
Я мушу себе думкою втішати,
Що ти колись в моїх очах побачишь,
Бажання до без тями милувати,
І я тобі все залюбки пробачу.
А що,як це все буде навпаки?
Залишуся навічно лише тінню,
Ніколи не простягнешь ти руки,
Моє кохання перетворится видінням.
Яка нестерпна біль мене спіткала,
Навіщо серце розриваєтся сльозами,
Ти тільки розважався,я ж кохала,
І хто став на заваді поміж нами?
Не сумнівайся,твоє щастя не розіб ю,
Залишуся чужою назавжди,
Гіркого напою розчарування вип ю,
І хай ніким мене не назвешь ти.
Нiхто
© Copyright: Шарун Оксана, 2010
Свидетельство о публикации №110091507676
Свидетельство о публикации №110091507676
Рецензии