Уламками небо спадає на плечі
І ось він - мій світ - на очах попеліє.
То й що? Лише мить, що дарує цей вечір
Дорожча мені за зруйновану мрію.
Бо ти поруч міцно стискаєш долоні,
Бо так красномовно мовчать карі очі.
І тяжко пручатись, коли вже в полоні.
І так, лише вдвох, аж до глупої ночі…
Я вже не помічу як першії зорі
Безмовними свідками зійдуть над нами..
Ми вже безнадійно цим вечором хворі
Блукаєм чиїмось солодкими снами…
Солодка мить
© Copyright: Юлия Уманец, 2010
Свидетельство о публикации №110091307264
Свидетельство о публикации №110091307264
Рецензии