Взлечу...
--------------------------------------------
Спасибо, Марго, за оптимизм!
Как в саранче, не пробудилась страсть
У Осени – все листья съесть проворно.
Но вновь печально на моём подворье…
И снова – вороная в картах масть…
Торчит ковыль – всё ж стража у ручья!
И бусинкой жемчужною слезинка
Вновь катится из глаз моих… Пластинка
Заела, утверждая вновь: ничья…
Для парусов я покупаю ткань
И погружаюсь медленно в периплы…
Но сломанные крылья не окрепли:
Им паучихи не соткали скань…
Да как-то залатаю… И – взлечу!
Оставлю вам поэзий перефразы,
Любовные в сердца заброшу стразы,
Негаснущую нежности свечу!
Оригинал:
Ще не поїла Осінь-сарана
В акації прижовкле за ніч листя, -
А знову журно у моїм обійсті...
І знову масть у картах - ворона...
Стримить ковил - сторОжа ручая...
І котиться прозора намистинка -
Душею випрана, перлинова сльозинка,
Засвідчуючи: знов я - нічия...
Ось для вітрил скуповую перкаль...
Занурююсь спроквола у періпли -
Ще перебиті крила не окріпли
І павучих нема - природних ткаль...
Та залатаю якось...І - злечу,
Лишаючи віршові перефрази,
Розкидані в серцях любовні стрази
І негасиму ніжності свічу...
Свидетельство о публикации №110091204940
"Да как-то залатаю… И – взлечу!-------!!!
Оставлю вам поэзий перефразы,
Любовные в сердца заброшу стразы,
Негаснущую нежности свечу!"--------!!!
Изумительна твоя поэзия, Света!!!
Обнимаю тебя,
Светлана
Светлана Дубинина 13.09.2010 00:34 Заявить о нарушении