Сивочола ос нь

Вже осінь читає барвистий роман
Голівку вкриває легенький туман
Кружляють у небі ключі над селом
Тонесенькі промені в'ються чолом

Стискається серце аж туло тремтить
Душа ще співає а голос мовчить
А в думці спливає розправити б крила
Змирися й признайся піднятись безсила

Та думка не хоче із віком годитись
Як би ж десь у юність могти примоститись
Упущене можна було б наверстати
Вже б знала коли як і де треба стати

Про все це я мрію і все зрозумію
Що тільки в думках я плекаю надію
Ще музика грає й сміються уста
Все ближче до мене безодня пуста

В життя є закони і дуже прості
Літа не повернеш це мрії пусті
Не падай у відчай бери все зповна
Так створений світ і ти в нім не одна.


Рецензии