Осінь підкрадається мов старість:
Ще нема, нема, нема... І, раптом, є!
Видмухне, зненацька, всю зухвалість,
Серце захолоне і завмре.
Старість підкрадається мов осінь:
Як навшпиньки - озирнувся, є!
Крижана, поблякла неба просінь
Мовби сивина проблискує
Осінь підкрадається мов старість,
Старість підкрадється мов смерть.
Старість - по нездійсненому жалість,
Смерть межу підводить - досить, вщерть.
Осiнь
© Copyright: Kosta, 2010
Свидетельство о публикации №110091101951
Свидетельство о публикации №110091101951
Рецензии
А ведь правда. Я сегодня о том же думала. Вот еще было бабье лето, и вдруг... обрушилась осень. Но грустить не хочется. :)
Елена Клир 05.10.2011 23:29 • Заявить о нарушении
Елена Клир 05.10.2011 23:29 • Заявить о нарушении
НУ почему...
Иногда очень даже в кайф - если правильно грустить..)))
Kosta 12.10.2011 06:05 Заявить о нарушении
Иногда очень даже в кайф - если правильно грустить..)))
Kosta 12.10.2011 06:05 Заявить о нарушении