Кава арабiка i дрiбно мелений час
Метуть двірники вчорашній сніг,
Вивозять новорічне сміття машини,
Стомились супутники від дзвінків стільникових,
Ще ранок не побілів, а я мелю каву,
В старій ручній кавомолці,
Тій що від бабці мені дісталась у спадок,
Мелю арабіку, пахучу, що вчора ми купили з тобою,
Коли ще був рік старий, щоб варити її у новому,
Отак, мабуть, хтось давно каву молов, як годинник хвилини,
Спопеляв їх на порох, що відносився вітром,
І пахнув минулим, а ще сонячним, теплим,
Як кава арабіка... Давня, як ця історія
Дрібно меленого часу.
Свидетельство о публикации №110091000674