Дивлюсь на ключі журавлині,
До них я полинув на мить,
Де зорі ховаються сині,
В холодну осінню блакить.
Так сумно душі моїй стало,
Дивитись у слід журавлям.
Чи може вона щось згадала,
Коли ще була немовлям.
І падає листя з тополі,
В холодну, прозору росу.
Тут все мені рідне до болю,
Зливає на душу красу.
Таємне, привабливе, вічне,
Манило до себе мене.
І небо дивилось магічне,
На ніжне, святе і земне.
Відразу відчув я, що злився,
З незримим, величним, святим.
З туманом, що в ноги котився,
Вологим, пахучим, густим.
Легесенько вітер торкнувся,
На скронях моїх сивини.
Літам я своїм посміхнувся,
Що в гості прийшли з давнини.
Дивлюсь на ключi журавлинi
© Copyright: Иван Дорош, 2010
Свидетельство о публикации №110090802869
Свидетельство о публикации №110090802869
Рецензии
"Літам я своїм посміхнувся,
Що в гості прийшли з давнини."
***
Нам завжди гріють душу спогади про дитинство. Сподобався Ваш вірш, Іване.
Наснаги та натхнення Вам у такому непростому сьогоденні.
З повагою, Надія.
Надежда Рубинская 05.03.2016 19:37 • Заявить о нарушении
Що в гості прийшли з давнини."
***
Нам завжди гріють душу спогади про дитинство. Сподобався Ваш вірш, Іване.
Наснаги та натхнення Вам у такому непростому сьогоденні.
З повагою, Надія.
Надежда Рубинская 05.03.2016 19:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.