Вінілове небо
віртуально вислизує
з екрану
справжньо- ванільно дихає ,-
я в заручниці взята ,
тепер невільна,
і сонячний зайчик мої рани зализує.
На обличчі обвітрилось
моє ластовиння
а жук , в якого крильця
блискавичність
заплутавсь
в рудому волоссі ,
я ж винна…
він крильцями б'є,
і тремтить,
і проживає
свою хвилинну вічність.
Від знемоги затих у моїй долонях,
Напившись терпкості віол, смугастий джміль,
Схилилось сонце, опустив голівку сонях,
Та ще джмелить під серцем солодкавий біль.
Джмелить пiд серцем солодкавий бiль...
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110090800251
Свидетельство о публикации №110090800251
Рецензии