Василий Симоненко. Ну скажи...

С украинского

Ну скажи, не фантастично ль это:
в бесконечном хаосе дорог,
под высоким небом, небом вечным
встретил я Тебя – и не сберёг…
Ты и Я – как это небо, вечны,
и пока дни жизни не прейдут,
будут Я бежать Тебе навстречу         
и к другим Ты гордые уйдут…
Как всё это буднично. Привычно.
Сколько раз то видела Земля…
Только мы с тобою – мы не вечны.
Мы с тобою просто – ты и я.
Потому так для меня трагично
то, что чья-то ты,
а не моя…
***
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Ну скажи – хіба не фантастично,   
що у цьому хаосі доріг,               
під високим небом, небом вічним, 
я Тебе зустрів – і не зберіг...            
Ти і Я – це вічне, як і небо,               
доки мерехтітимуть світи,               
будуть Я приходити до Тебе,               
і до інших йтимуть горді Ти...          
Як це все буденно. Як це звично.      
Скільки раз це бачила Земля...          
Але ми з тобою – ми не вічні.            
Ми з тобою просто – ти і я.               
І тому для мене так трагічно               
те, що ти чиясь,               
а не моя...