Я маю на кухні старезну надщерблену вазу.
Можливо, заблудлого джина туди занесе
і в час, коли в трубах не стане природного газу,
він скаже: «Спокійно!» і швидко владнає усе.
Сиджу, розглядаю сірник на рожевій долоньці;
від нього залежить, чи буде сьогодні обід.
У мене на кухні – чотири затемнення сонця,
В оливі між них захлинається бідний сірфід.
Варення струмочком стікає по білій цереті,
вишневим сиропом просякнувся порваний край.
Неважко свиню упізнати в гарячій котлеті,
Та спробуй людину натемно в собі упізнай!
…Хитаю ногою під шумне води белькотіння,
спливає і тоне затоплений в ній макарон.
Павук доплітає своє хитромудре сплетіння,
На дроті парує зашитий на пальці капрон.
У горщику сохне добитий хлорозом різдвяник.
За ким воно сохне, занедбане Флори дитя?
Дивлюсь на вазонок і мирно дожовую пряник,
Заблудлому джину довіривши решту життя.
флегматичне
© Copyright: Виктоо, 2010
Свидетельство о публикации №110090702233
Свидетельство о публикации №110090702233
Рецензии