Застигла в філіжанці неба чорна гуща;
хтось із пернатих починає своє соло,
а темна ніч, ворожка всевидюща,
прозорим олівцем магічне креслить коло.
Хатинки голі загорнулись у туман -
від сорому аж полупились стіни.
В садках дерева – ніби з царства тіней
попростягали руки-патики.
В заслинених кутах озер чорніє жаботиння.
Під блідо-синє мерехтіння зір
Озерам сниться, що вони – моря (чи потічки холодні з гір)…
І ще бознає, що їм сниться.
…Впаде роса, зійде зоря, і, може, завтра все здійсниться
05.2010
Нiч
© Copyright: Виктоо, 2010
Свидетельство о публикации №110090604332
Свидетельство о публикации №110090604332
Рецензии