Ой зірко , зіронько моя ,
Освітлюєш мені пуття ,
Своїм промінням долі.
І щось таке у серці пробуджаеш ,
Що неможливо описать ,
Та погляд твій ,
Завжди мене зігріє й допоможе
Всі сили у пучок зібрать ,
Щоб вийти з прірви забуття !
Пробудивши в мені почуття ,
Та тремкіт щастя я відчую ,
Своїм великим серцем я почую гомін ,
Любові дивний гомін !
Таке ж велике почуття ,
Кохався я в твоїй подобі ,
Подобі гідній Бога моєго !
Та та усмі`шка на лиці ,
Котру помітить дуже важко ,
Душевний спокій вже приносить !
Та та одвічна боротьба ,
То боротьба за почуття ,
За долю кожного із нас ,
За просте , людське щастя !
Відчути хочу я хвилину ,
Коли я вперше глянув в очі їй ,
Побачив джерело я там ,
То джерело мого натхнення та кохання !
Мені невсилу втриматься від того ,
Від того погляду тайного ,
Захоплен я тобою просто до нестями!
Моя, моя...
© Copyright: Джон Бизок, 2010
Свидетельство о публикации №110090503629
Свидетельство о публикации №110090503629
Рецензии