То дощ...

То не була сльоза, краплина затекла в уста,
То дощ, солений дощ і тишина пуста,
І навіть ніч втомилась від Молочного Шляху,
Зігнулась, схлипнула, і зіскочила з даху.

Тепер  сама я з тим дощем настирним,
Ну , що ж, йому  я заварю пустирник,
От так і будем чаювати до світанку,
А сум мій рвати буде на вікні фіранку.


Рецензии