Во степи ковыль, пыль столбом стоит,
Шумный люд гудит, разбредается...
Здесь казак стоит, тут - поёт, там - спит,
Мёд хмельной рекой разливается.
Красны девицы в вышиваночках,
Подойди к любой - она всех милей.
Всё шатры стоят. Караванами
С хуторков к шинкам мужики смелей.
Всюду торг идёт (с каждой гривенки):
Здесь богат наряд, там горшки красны,
Тут платки тонки, пышны дынечки,
Кто телегу прёт, кому - в сене сны.
Запах трав степных развевается,
Да галушечки с чесноком кипят,
И вино с лихвой наливается -
И костры в глазах казаков горят.
"Ой ты, дивчина, чудна, миленька
Подари свой взгляд не за рупь, за так,
Да на парубка погляди добрей,
Что влюблён в тебя, сердце пылкое..." -
Раздаётся песнь, ветер вдаль несёт...
Даже злой москаль с песней радостен.
То не парень ждёт, степь сама поёт,
Торжеством делясь светлой ярмарки...
Великие Сорочинцы. Ярмарка
© Copyright: Егор Червяцов, 2010
Свидетельство о публикации №110090302700
Свидетельство о публикации №110090302700
Рецензии
Згадав я Миргород, згадав рідне село.
Щось у дитинство потягнуло, понесло.
І вже бабуся мене до Зеликів веде,
Знайомить з хлопцем, що у Зеликів живе.
Павло, той хлопець, так само жив в бабусі,
То й стали ми по проміж себе друзі.
А вже з Павлом до Білозерських надійшли,
А там в гостях сиділи Шурдаки.
Ці Шурдаки, по між собою, рідні є брати,
Як будеш на Низу, не важко їх знайти.
Зненацька так з’являлись в мене друзі,
Ми йшли на Низ, і в дурня грали там на лузі.
Село моє, Сорочинці на Пслі,
Про це село, вважаю, знають всі.
Великий Гоголь був із нашого села,
Тож про село дізнався Світ з його пера.
Щє й досі ярморок проходить на селі,
І для селян то є найкращі, мабудь, дні.
Яку обнову хто на ярмарку придбає,
А хто і свій товар на гроші обміняє.
На ярмарок Сорочинский багато де хто йде,
На ярмарку обов'язково кожен щось знайде.
На Сорочинскім ярмарку і я не раз бував,
Та із речей собі я щось там купував.
Великі Сорочинці, ти в мою душу увійшло,
Із сіл усіх для мене, найкраще ти село.
І скільки по Землі мені випаде ходити,
Великі Сорочиці, я буду Вас любити.
Дергоусов Игорь 25.01.2013 03:44 • Заявить о нарушении
Щось у дитинство потягнуло, понесло.
І вже бабуся мене до Зеликів веде,
Знайомить з хлопцем, що у Зеликів живе.
Павло, той хлопець, так само жив в бабусі,
То й стали ми по проміж себе друзі.
А вже з Павлом до Білозерських надійшли,
А там в гостях сиділи Шурдаки.
Ці Шурдаки, по між собою, рідні є брати,
Як будеш на Низу, не важко їх знайти.
Зненацька так з’являлись в мене друзі,
Ми йшли на Низ, і в дурня грали там на лузі.
Село моє, Сорочинці на Пслі,
Про це село, вважаю, знають всі.
Великий Гоголь був із нашого села,
Тож про село дізнався Світ з його пера.
Щє й досі ярморок проходить на селі,
І для селян то є найкращі, мабудь, дні.
Яку обнову хто на ярмарку придбає,
А хто і свій товар на гроші обміняє.
На ярмарок Сорочинский багато де хто йде,
На ярмарку обов'язково кожен щось знайде.
На Сорочинскім ярмарку і я не раз бував,
Та із речей собі я щось там купував.
Великі Сорочинці, ти в мою душу увійшло,
Із сіл усіх для мене, найкраще ти село.
І скільки по Землі мені випаде ходити,
Великі Сорочиці, я буду Вас любити.
Дергоусов Игорь 25.01.2013 03:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
