Любити до нестями
як неповернення у річки течію
Перетікання в сни
І ранків сонну нежить
Не жити просто так
І помолившись на ходу
Любити до нестями
До зубного скрежиту.
Хапатися за гостру ковилу
До крові ріжучи долоні
І кров’ю клястися
Тобі на Вівтарю
І плакати навзрид
Від радості
В твоїм полоні.
Минання днів
Як неповернення у річки течію
Черпати воду з неї цебрами
Щоб зупинити час
І загатити греблями
Ще кілька митей щастя
Бо ріка спливе
І стане хмарами вода
Дощем проллеться
Сонячним дощем
До щему кольорова
Райдуга повисне
А ми минем
Люби мене
Віднині і завжди
І прісно.
Свидетельство о публикации №110090200899
Под радугой с тобой попил бы чаю,
Приди ко мне я приглашаю,
В нём не бывает хмурая вода,
Когда в нём страсть отражена!
15 октября 2010 г. Марат Кадыров
Прочитай у меня: "Только чай в любви разнежит чувства..."
Марат Кадыров 15.10.2010 07:26 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2010/08/18/5128
Щиро,
Фиолетта 15.10.2010 14:07 Заявить о нарушении
( За каву дякую)
И Вам вдохновения,
Фиолетта 15.10.2010 14:19 Заявить о нарушении