* * *
Згадай мене на порозі натхнення,
Співай мене тихо у пісні дощей.
Чекай мене десь у просторах безмежжя,
У снах, чи у мріях тендітних очей.
Тримай міцніше,
Чи може знайдеш
Ти мої квіти
В степу у ранку.
Крокуй помірно
В бурхливу осінь.
Так неймовірно.
Мене уносить
Жадана хвиля.
Тремтіння серця,..
Як неможливе.
І дощ проллється
У смуток ночі,
У сходи зорі,
У твої очі.
Поглянь навколо!
Радіє небо,
Дощем сміється,
А серце, серце,
Йому не йметься.
Летить до тебе.
Чи може знайдеш
Ти мої квіти
Там, на світанку?
Дощами вкриті
У добрій мрії.
Може торкнешся?
Душа зрадіє.
Було так завжди.
Так скоро буде.
Так є. Дощами
Тебе малюю.
Зрадій у бездонні чутливих та ніжних
Руках, що вирують, мінливой рікой.
І, може почуєш, як дощ все тихіше
Співає мелодію серця мого.
2 Жовтня 2007 р.
* * *
Згадай
© Copyright: Йескела Вонави, 2010
Свидетельство о публикации №110090203140
Свидетельство о публикации №110090203140
Рецензии