Хоч як ховай своє таємне,
що на душі у тебе є,
усе, а особливо темне,
невдовзі явністю стає…
Отак і ми останнім часом
ховаємо свої думки
і живемо під власним дахом,
мов перелякані «совки».
Але нас очі викривають,
вони – як дзеркало душі
і наче двері відчиняють
у серця сутінки чужі.
І кожен блима, ніби Каїн,
про злочин свій щоб не кричать,
один від одного тікає –
сіркові очі позичать.
Отож, очей не піднімаєм,
бо сором в грудях не мовчить:
неначе Авеля вбиваєм,
а навкруги нас нічичирк…
Сiрковi очi
© Copyright: Юрий Ош, 2010
Свидетельство о публикации №110090106188
Свидетельство о публикации №110090106188
Рецензии
Очень сильное, талантливо написанное стихотворение, Юрий!
Надежда, всё же, на то что большинство из нас имеют открытый
и добрый взгляд.
Спасибо за отличный стих!
С уважением, Владимир.
Владимир Марковский 01.09.2010 20:54 • Заявить о нарушении
Надежда, всё же, на то что большинство из нас имеют открытый
и добрый взгляд.
Спасибо за отличный стих!
С уважением, Владимир.
Владимир Марковский 01.09.2010 20:54 • Заявить о нарушении