Рейки трамвайні натягнуті туго,
Часом-пік наповнене місто,
Стоголосе єство його п"є отруєний кисень,
Сенс - дойти, доїхати і дожити.
Донести б до п"ятого поверху тлунки,
Не згубити ключів від ілюзій,
Віддати б усім, кому винен, борги,
Вчасно прийняти дорогі рятівні пігулки,
Сплатити рахунки, спалити мости,
І знову потрапити в корки ранкового міста,
Стоголосе єство його дихає нами,
А ми не можем без цих щоденних колізій,
Нам треба хліба, видовищ, кохання,
Ми - не мурашки, ми люди - і місто.
Люди i мiсто
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110083100997
Свидетельство о публикации №110083100997
Рецензии