День народження

                День народження. Дійсно сумно.
                За прожите питають звіту.
                До гостей усміхатись треба.
                Не відвернешся. Очі сумні.
                Як завжди, запізнилась трохи,
                біжучи навздогін за літом.
                В день останній -- останню крихту.
                От і все, що дали мені.
                Кісточки рахівниці клацають.
                Не лічу їх -- і так відомо.
                На вітрах, як на вістрі причалу,
                споконвіку стою сама.
                І тихцем відпливають друзі
                у далекий розряд знайомих.
                Найостанніший -- берег пам'яті.
                В забуття берегів нема.
                У гіпнозі, у тихій тузі.
                Не хвилює, що буде по тому.
                Гне донизу всесвітня втома.
                Од напруги бринить трава.
                Із доріг непрямих і різних
                найкоротша одна -- додому.
                І все меншає й спокійнішає
                амплітуда усіх коливань.
                Як же важко своє багатство
                у дарунок достойно прийняти,
                Не розкидать, не роздарувати,
                бути вдячним -- ану зумій.
                А за спиною кредитори
                вже в відсотках рахують плату --
                За останній і перший промінь,
                і за сонце чуже з-під вій.
                День народження. День вмирання.
                Розчарований день ілюзій.
                Все назад пролітають коні,
                як мінливий живий вогонь.
                Крізь секунди іду у вічність,
                як вода крізь пісок у лузі.
                І вмирає у спазмах серце
                з-під тремтячих тонких долонь.



                Ілюстрація із Інтернету