Ясени

Ясени

Кудись летіли ясени.
Вони шукали нової весни.
Летіли далеко-далеко, та й
несподівано, весну чудову
--  не таку яку шукали.

і знайшли вони!..
І заспівали як ясени...
Їх спів щебечив
-- здавалося що каплі
чистої води блестіли!

А люди гомоніли та
розмовляли непорозуміло,
хотіли імітувати ясенів...
А дехто і казав що бачив
-- серед акордів, своїх синів.
А ясени тож діти тільки ясенів!

Та ясен місяць,
держав косу в руках та й
-- незадоволений почувся,
почав топтати свій гопак!..
І так... Аж доти не зустрівся,
із ясеном, старий козак...

-- Нехай  же жінку молодую
для мене приведуть!
Я з нею погуляю,
та під дібровою засну.
А тоді лише встану, коли
ясенового сина до грудей моїх
-- як той ясен, пригорну.

Нехай хмари налітають
на серце ваготою, я ж
як ясен защебечу під
місяцем ясним... Хоча
тільки сам із собою!..

Кудись летіли ясени.
Вони шукали нової весни.
І зажуть люди, що і знайшли!