Де самота

.….…………….. * .….……………..

Де самота,
Де ти не та,
Де я прозорий, мов кришталь,
Де краплі сонця завжди будуть жити
На жовтих, та оранжевих листах,
Там, мабуть назавжди з тобою буду.
Там голову схилю тобі на груди,
Десь там, в омріяній незмірній далечі… Десь там.

Я гаю час. Літаю птахом
В буденності, на перехресті днів.
Де зараз ти? Чи може знайдеш
У зоряному небі ці думки?
Чи, може марно все, чи може сам з собою
Я розмовляю зараз у ночі.
Ну і нехай! Я не помер весною.
Так може буду жити восени.
Думки, думки, та спогади вирують.
Хібаж так можна? Все не так, як слід.
У лісі наодинці я сумую.
Заплющу очі, та насниться сніг
У самий жар, коли палає сонце,
І навіть не врятує тінь.
Такий пухнастий, білий, прохолодний
Він буде так помірно йти.

Здається пам’ять знущається наді мною.
Вона вимальовує так бездоганно
Те, що було гарно,
Те, що було добре вона малює.
Але, що погано та боляче, мов зникає,
Хоча ні, воно нібито й залишається...
Але ж його, майже не чути,
Бо те, що добре, воно з такою силою кричить!,-
Що заповнює усе!
Навіщо мені воно?
Я не намагаюсь ухопитись за минуле. Ні...
Воно нібито мимоволі, раз, і з’являється,
Як невідомий, але добрий звір.
Раптом вистрибує…
І хоче поглинути мене…
І більше нема нічого.
Жовте листя так, потроху
Вкривається снігом.
Він падає ледь-ледь, так обережно,
Немов боїться когось злякати.
А мені, нібито чується пісня.
Немов у снігу є серце,
Та він може співати.
І десь там,… я чую твій голос.

                11 Червня 2009 р.

.….…………….. * .….……………..


http://www.stihi.ru/2010/06/29/4078