лiс оленем небо роздира

Олесь Уляненко
Весна в загаті снів,
де гульбищами тіні,
Де тіні, як мої сини
ненарожені й осиротілі...
І ось вже ранок,
березень облизує дахи
і обрійкола,
Як іскри в літу
На мертвий липень
всіх сумлінь
упав ласкаво
твій сріблястий сміх...
Мереживом прилип
в розхресті рам віконних
І ти так сумно голову кладеш
на човни рук,
що не зігріють доніколи...
Розлам криштальних днів,
де сотні сонць на чаті –
розітне груди.
Плаче...
Плаче...
В блуканні хмар
Мій обгорілий сон пташиний...
Ліс
Оленем
Небо
Роздира...


© Copyright: Олесь Уляненко, 2010
Свидетельство о публикации №110082803002
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Олесь Уляненко
Рецензии
Написать рецензию
Насправді, невиписаний поет...

Шкода, як шкода людини.........

Світла пам'ять.

Ирина Гончарова1   28.08.2010 14:01   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Олесь Уляненко