Всихалося лiто
Старий рояль розсипав звуки, "Рапсодія", Равель,
Павутинки срібні чіплялись в волосся, бабине літо,щем,
Маестро Вересень одвічним пензлем "Парк" малював ,акварель.
Пахнули вулиці кавунами, пилом і пізніми айстрами,
Телеграми писав, пожовклі від суму, перестарілий каштан,
Сонце налякане, ховалося рано, боялось Чугайстера,
Хтось жив ще літом, а хтось зализував біль роз"ятрених ран.
Рум"янилися спечені спекою яблука,
Садом ходила доспіла до збору печаль,
Я любила цю пОру, коли неминучість заплакана
Літа минання приходить приречено, жаль.
ілюстрація- фото автора.
Свидетельство о публикации №110082707541