Дуже дивна гостя з гарним iм ям

Сірим  ранком,  коли  осінь  переходила  в  зиму,
А  по  мутним  шибам  вікон  стікали  сльози  дощу,
До  мене  у  двері  постукала  дівчина,  змучена  і  бліда,
З  обличчям  хворого  ангела,  у  якого  невиспані  очі.
Вона  подала  мені  тендітну  і  холодну  руку.
Я  не  проганяла  її,  я  хотіла  знати  хто  вона?
Її,  виявляється  звали  Депресія,  гарне  і  дивне  ім'я?
Я  напоїла  її  блакитним  вином  із  волошок,
Ми  сиділи  на  кухні,  а  потім  заходилится  пекти  торт,
Це  мій  кулінарний  шедевр,  смакота  з  мигдалю  і  шоколаду.
Він  їй  сподобався.  Ми  подружились.
Ми  малювали  яскраві  акварелі  про  літо  і  згадували  щасливі  миті.
Потім  ми  протерли  мутні  шиби  вікон  хутерком  сонячного  зайчика.
Вона  змучилась,  прилягла,  і  я  дала  їй  пігулку  гормону  щастя  - серотоніну.
А  потім  ми  грали  у  чотири  руки  на  роялі.  Що?
А...  Вівальді  "Літо".  Аж  хтось  подзвонив  їй  на  стільниковий,-
Вона  сказала,  що  їй  треба  іти,  в  неї  побачення.
Ми  попрощались,  я  не  запитала  її  номера  телефону…