Час, кольори, ми

Живу тепер без ГМО, не дивлюсь СТБ,
Торкаюсь світу, прочинивши єврошиби,
І в ньому пізнаю знайомого тебе,
Завдячую тобі за те, що є,
Не знаючи того, що буде.

Перетіканням слів, пересипання обріїв-
Піску в пісочному годиннику холодний плин,
Боюсь минання літа ,аж до клаустрофобії,-
І клинить, і збираються думки у вирій, чи у клин.

Катрон і темпера, і трохи акварелі-
Час кольори розмив, підправив і розтер,
Зелене в сіре, з білого- у чорне,- двері
І тільки небо залишилось голубе.

І звужується світ, і ділить все на 7, зриває дати,
Ти дарував комусь у пляшечці "Быть может"
Я знаю те - чого б могла не знати,
І винен в цьому кофеїн, і дощ, і нежить.

У мене на полиці Джі ван ші,
Вкладаю час у файли, ріжу плівку чорно-білу,
Тоді, мабУть, я гралася у " чу-ва -чі",
А ти вже жив у ночі туркусОво*-синій.


Туркус*- бирюза


Ілюстрація- картина Сальвадора Далі "Жінка біля вікна" http://daliworld.narod.ru/index.htm