Сповідь...
Перед твоїми очима,
вони дивляться у мою
розшарпану душу,
сушать серце,-
гріхи вільні й невільні,
чорним червом туга тіло точила,
я сповідаюсь тобі,
нарешті дозволив.
Мушу.
Грішила...
Шила чоним по-білому,
простирадло рвалось,
а може вітрило.
Грішила...
У снах і ранкових зітханнях,
зізнання моє ковтай,
ночами блудила і никалась
у накрохмалених мріях
прихистила ненависть,
що цвіллю у постілі пріла,
рілля до каяття кохання дозріла.
В очах твоїх закипає смола,
мо' - це моє пекло-
Лови!
Сповідь застала
тебе зненацька,
думаєш, мені так кортить
до причастя?
Щастя заради витримаю
всі кола мук, але цього замало,
я не хочу до раю,
до нього мене не пускаєш.
Знаю чому,-
бо тебе там немає.
Мое пекло
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110082704619
Свидетельство о публикации №110082704619
Рецензии
Спасибо, заходите, читайте... Раз так.
Вы тоже Поэт. Читала, нравится , как Вы пишете.
С уваженим, Фио - Лето.;)
Фиолетта 27.08.2010 20:25 Заявить о нарушении
Вы тоже Поэт. Читала, нравится , как Вы пишете.
С уваженим, Фио - Лето.;)
Фиолетта 27.08.2010 20:25 Заявить о нарушении