Ти собі скажеш «Так!», коли всі скажуть «Ні!».
Адже смішно чекати запрошень до бою.
Адже гидко не вміти самому собі
Пояснити, що треба тобі, чого хочеш.
Відкладання у задні кишені проблем,
Призведе до зарази в душі – пофігізму.
І отут не відмитися від глухоти,
Як би Справжне не пхалось у вуха і вічі.
А ти замкнеш у музиці кволі думки.
І призначиш побачення на підвіконні
Своїй подрузі вірній, крізь грози століть
Вона носить одежі лише паперові.
Гордість висушить чай із серденька твого,
І наллє, щоб своєї ж ти випив отрути.
Свої крила зімкнеш, на полиці складеш,
Аби більше вони не чіпляли емоцій,
Що колись по нервовим закінченням кров,
Ними серце живило із захватом твоє.
Що казати тобі? Все сказала давно.
У подробицях все я тобі пояснила.
Не сумуй же один, випий чай із думок,
На обгортці зі складом: кров, янгільські крила.
Гордость, книга, пофигизм
© Copyright: Тэта Браян, 2010
Свидетельство о публикации №110082300236
Свидетельство о публикации №110082300236
Рецензии