Язык до Киева доведёт

Серденько   Моє   знову  заспівало.
І  луною  заспівали  разом  діти  і  батьки.
Квіти   полум’яні   розцвіли   родини –
Здолу   і  згори   сяйво   світу  ллємо   ми.

Серденько   Моє   лагідно   веде:
“Де  в  родині  -  лад ,  то   і  є  -   Мій  сад,
Там   -   єдині  рід  із  родом ,  то  і  є  -   народ! ”
Здолу  і  згори  сяйво  пісні  ллємо  ми.

Раптом   диво-тиша :  “Світло  ми  і  є! ”
Бог   і  божі  діти  всі  почули  Мати.
До   Успіння ,   як веселка   Ною  -  вічна,
З  долу  до  гори  стали  діти  Божі :  “Світло  ми  і  Він!”

І   зраділо   чисте   серце: “Діти ,  це  Успіння  час”.
“Сину,  всіх , що  дав  мені ,  Мати  зберегла”.
“Любо  доню,  Україно ,  заспівай  на  Русь”.
Шанувати  Мати  їде в  Київ  знову  цілий  світ.

Так  “в  сім’ї  великій ,  в  сім’ї  вiльній ,  новій”
Світла  діточок  про  Успіння  світу
Мова  солов’яна  пісні  України
Все   серця  зцілила  у  Христа  єдине,
Як  бажала  Мати  і  хрестом  -  Андрій.

За  пророком   Даніїлом   миром  співтворили
І  гора  і  дол  ласку  божу  –  царствіє  Його.
Всіх  хто  сумнів  мав ,  мова  рідна  України
В   Київ  приведе:  “Сором   Мати  забувати,  Русь”!

            23.08.2000 - 20.08.2010.