Натюрморти... вiйнуло синiм колоритом
Ховаю. подалі від свого ока
Нехай не нагадують про тебе
Ось у глечику білі піони
А за фіранкою синьо, ніч
І яблука розсипані червонобокі
Місяць світив
Була субота...
Горнятко твоє блакитне
Кава у ньому чорна, стала холодною
Недопалок у попельничці
«Пріми»…
І рими знайомі …
Докурив, дописав
А кави не пив, пішов...
І більше не було натюрмортів
Закінчились фарби, спалила пензлі
Натюрморти на горище несу ховати
Стіни голі, пусто
Лише печалі густо
Шелесту паперу смертельно-білого
Облога …Зате - спокійно, ніби не було
Півоній, яблук, кави, і тебе...
Тепер портрет малюю твій
Війнуло синім колоритом
І темперою-лесуванням
Так навмання,без твого позування
Малюю, малювати, чуєш, мушу…
Шукаю образ, не обрАзи
Навіщо?
Щоб не забути, якщо ти забудеш.
***
Ілюстрація автора. " Синій відчай" Олія. Картон
Свидетельство о публикации №110081907197
Олег Омелянчук 20.08.2010 11:09 Заявить о нарушении
З тим "зі стін"- згідна, виправлю. Щодо колориту, скажу таке:colorito, від лат. color — фарба ,колір) — характер элементів кольору, зображення, їх взаємозв"язок, узгодженність кольорів і відттінків. У вірші "синій колорит" має на меті відтворити настрій .Синій - це істина, одкровення, вірність, постійність, розсудливість, споглядання, Це колір великих глибин, жіноча стихія вод.
Щиро, Фіолетта. Приємно, що так уважно читаєте.
Фиолетта 21.08.2010 22:43 Заявить о нарушении