Стежина, стежина...
Де ж моя днина?
Де ж моє поле?
Де ж моя доля?
Де ж моя мама?
Де ж є мій батько?
Де ж мої сестри?
Де ж мої браття?
Де ж я і сам?...
З ким за руки узяться?...
Як в чистім полі,
Від бурі сховаться?
Де ж та рідненька,
Що всіх нас зростила,
Щира, пахуча й "черства" Батьківщина.
Темно, не видко,
Лиш щось шелестить
На сірих стовпах:
"Продаю" та "Купить".
Зашарплі листочки,
Ні сина, ні дочки
Нема Батьківщини,
Нема України.
Ні поля, ні хати,
Братів, ні сестер,
Ні батьків, ні родини...
Кудись все поділось,
Поснуло й затхнуло.
Комусь продалось,
А кимось набулось.
Одна лиш стежина...
Нема вороття.
До чогож дійдемо?...
Ми браття...Й куда?...
Стежина, стежина...
© Copyright: Сергей Крепак, 2010
Свидетельство о публикации №110081805571
Свидетельство о публикации №110081805571
Рецензии
Головне що є стежина,а вона кудись та приведе.Успіхів.
Орехова Галина 11.09.2010 21:28 • Заявить о нарушении
Орехова Галина 11.09.2010 21:28 • Заявить о нарушении
Важко щось говорити, коли тебе замотують як цукерку у фантик і намагаються продати, перепродати, і знову продати як "найдорожче", не питаючи у тебе ні дозволу, ні схвалення. А саме головне, ми і не знаємо хто ж саме нас продає, і кому. І лише твоя стежина під ногами, протоптана твоїми батьками, браттями, сестрами, твоїм народом надає тобі впевненості, веде кожного з нас у своє життя, у невизначеність часом, - наше "майбуття"... Дякую за візит. Впевненої усім нам ходи... і будьмо людьми поміж собою. С. Кріпак
Сергей Крепак 13.09.2010 13:17 Заявить о нарушении
Сергей Крепак 13.09.2010 13:17 Заявить о нарушении