Коли мій розум з розуму зійшов
І я змінив призначене вигнання,
Зірвався з рейок той вагон останній,
Перетворивши Всесвіт на ніщо.
До купи не збиралися слова;
Думки, як діти, бігли манівцями;
У вирій потяглися обіцянки.
Я був не лев. А ти? Була права?
Що є безглуздя? Мабуть то – мана.
Та, що Мойсея по пісках водила.
Тепер не так. Тепер я маю силу.
Скажу: «Привіт…», тебе зустрівши в снах.
Скалки 1-й
© Copyright: Юрий Ходарченко, 2010
Свидетельство о публикации №110081804825
Свидетельство о публикации №110081804825
Рецензии