***
Твої нащадки просять жити –
Тоді картає тіло слабкість:
Не нам спустошувати зірря
Праправнуччиним астронавтам.
Щоб не висмоктувать зі спадщин
Відміряний на рід талан –
Твоїм нащадкам – стане краще,
Як ти – пролежаний диваном,
Коли не вмієш витікати
З проток себе живильним соком –
Твоїм нащадками льолі ткати
Твоїм зупиненим турботам.
Душа жива – й не відпускає
Розшпурювать насилу рух:
То янголи не випускають
Тебе над урвищем із рук.
Твоi нащадки просять жити... укр Ольга Городецька
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110081703035
Свидетельство о публикации №110081703035
Рецензии