Слава не стелить м яко... укр Ольга Городецька
Слава не стелить м’яко,
Твою прибираючи долю –
Нерви скриває – лаком,
А шосте чуття – поліроллю.
Думка не п’є з підхмар’я
Вустами рожевого сонця –
Обплутана серіально –
Тьохкає в світокартонці,
Жене за енергоморфіном
В мільйонні проекти і шоу,
Де в паузах – серцевинню
Так хочеться неба... м’ясного.
Слава не стелить тепло,
Коли озолочує шати –
Лікарськими кабінетами
Невідвіданих немовлятами…
Не можеться вкотре поставитись
Питання на копійчину:
А може, лишити вистави ті –
І в лоскоті конюшини
Звернутись до іншого раю
В пульсуючій нитці аорти?
І відповідь – визріває
Лунким: «Я чекаю. Приходьте.»
Свидетельство о публикации №110081603487