Ми знаходимось в одному під’їзді
на короткій неподоланній відстані
і дивимось один на одного випуклими прозорими очима.
Ми двері – квартир напроти,
квартир з щасливими сім’ями,
які ніколи не гримають нами.
Я вивчила кожну подряпину від велосипеда
на твоєму тілі,
кожну нерівність справжнього дерева.
Знаєш,
я мрію, що якось ми відчинимось одночасно
і потягнемось своїми ручками,
наші замки повідкриваються,
наші петлі буде зривати з косяків наших звичок…
Твоя сім’я пожаліла тебе і поставила другі двері
усередину квартири
зі згрубілими дерев’яними м’язами
і древніми зарубками на них,
які, як відомо, прикрашають.
Ви торкаєтесь один одного –
на твоєму тілі
з іншого, невидимого для мене боку
з’являються нові подряпини,
цього разу бажані.
Ви цілуєтесь твердо та ніжно,
як могли б це робити ми…
Що ж, я завжди хотіла мати друга-гея…
Я завжди хот ла мати друга-гея укр Оксана Гаджiй
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110081503617
Свидетельство о публикации №110081503617
Рецензии