Водоспад турботи
Ти
водоспадом турботи
стікаєш...
А я, опиняючись під цим душем,
хочу співати
голосно і щасливо,
щоб навіть виблискуючий кахель
з реклами миючого засобу
мені заздрив.
Стікаєш...
а я насолоджуюсь дощем,
свіжим і радісним,
від якого не хочеться обмежуватись
жовтою парасолькою.
Навмисно хлюпаю по багнюці,
знаючи, що завтра на цьому місці
розквітнуть проліски
твого кохання.
Стікаєш…
мені у чашку,
а я байдуже закидаю у тебе чаїнки,
які ще вірять,
що народились на Цейлоні...
І поки ти грієш обіймами
кинуту в тебе ложку з цукром
як останній зв'язок зі мною,
я йду
сушити волосся
феном пристрасті іншого.
А ти
перестаєш стікати водоспадом!
Ти набридаєш,
капаючи ночами
своєю останньою надією з крану...
Капаючи…
Капаючи…
Водоспад турботи укр Оксана Гаджiй
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110081503571
Свидетельство о публикации №110081503571
Рецензии