Чудо-осінь
Дивуючись власній важливості,
пітніє оспіване небо,
пульсує від доторку листя, і
таким зігрівається пледом
земля. У калюжу бензиново
погляне дикунка-веселка, і
знов зліпить хтось радість із глиною,
і сонце проколють виделкою.
І ляпаса п’яним морозам дасть
зрум’янене бабине літо, ти,
зневірившись, пишеш знов прозу, бо
у чудо ж так важко повірити!
Чудо-осiнь укр Оксана Гаджiй
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110081503530
Свидетельство о публикации №110081503530
Рецензии
