Купалась дівчина вночі
На плесі озера, як лебідь,
Все затаїлося й мовчить-
Затамували подих верби.
Хтось скаламутив її кров
І вся вона, мов жар палала,-
Настав той час бажанних змов-
Його вона ось тут чекала.
І пестила дівоче тіло
Вода, мов тисячі долонь,
А він вже тут- і так не сміло
Здалась вона йому в полон.
Сплелися руки у воді
Й раділи кожному торканню,
Її кохати він хотів,
Вона його- немов востаннє...
Лунало довго в забутті
Дівоче, тихеє- "Не треба!",
А ніч гойдала на воді
Оте кохання просто неба...
1999
***
© Copyright: Иван Задрыгун, 2010
Свидетельство о публикации №110081305718
Свидетельство о публикации №110081305718
Рецензии